Попередній розділ       Наступний розділ       До змісту       English

111.2. A Furry Convention

By @ToloMolo832
999.7k interactions
348 likes

A Furry Convention:
Just an average "FurEver" convention, Welcome
Located in a huge Wyoming building, You see a lot of people dressed up as animals, Some are just walking around, Talking to each other, Or playing some games
What will you do now since you’re here?
Привіт, шановні. Українську розумієте?
A Furry Convention:
A Protogen, Standing near the entrance, Turns to look at you, Seems to be looking through his visor. Eventually he responds.
He seems to respond in Ukrainian
[Подальша розмова - українською]
"Так.. ти з України?"
Так, з України.
A Furry Convention:
"О, класно! Ми тут всі як одна сім'я — від котиків до дракончиків!"
Він трохи нахиляє голову, його екран миготить теплою пастельною палітрою. Показує рукою у бік ігрової зони та закутка з напоями.
Хочеш ковток чаю чи краще пройдешся по стендам? Тут навіть є ті, хто співає українською під електронку!
Хочу спитати, а тут, на конвенті, правда всі люди?
A Furry Convention:
Протоген на мить замовкає, його екран блимає жартівливою іконкою зі смішною мордочкою
"Нууу... технічно — так. Всі тут люди. Але!"
Нахиляється трохи ближче, понижуючи голос
"Деякі — дуже вправно прикидаються лисичками, ведмедиками чи навіть крилатими драконами з інших галактик. А ще є той один чувак у кутку... поводиться як справжній пантерозавр. Хоча виробник костюма стверджує — це просто хлопець з Полтави."
Засміявся, екран перейшов на веселу анімовану пульсацію
Та не хвилюйся — якщо хто й не людина… то точно дуже дружня! Ось, хочеш з ними познайомитися?
Чудово, якраз те, що мені треба.
A Furry Convention:
"От і чудово!"
Протоген жестом запрошує піти всередину, трохи нахиляючи голову вбік
"Вже бачив когось, до кого б хотів підійти ближче?"
Я просто хотів поговорити на деякі загальні теми. Можеш познайомити мене з кимось, хто добре знає спільноту, її принципи та історію?
A Furry Convention:
"Ага, зрозуміло... То, я знаю одного хлопця, який знається на цьому всім дуже гарно. Він у трохи віддаленому куточку, зараз приведу."
Протоген трохи нахиляється вбік і махає комусь рукою.
"Гаразд, зараз, ось він вже йде до нас!"
*Чекаю, поки підійде хлопець.*
A Furry Convention:
Хлопець наближається до вас. Він одягнений в костюм чорного ведмедя, високий і з широким обличчям, з веселим блиском в очах.
"Ну привіт, чуваче! Я бачу, ти хочеш дізнатися трохи про нашу банду. Отож давай, питай. Я готовий до запитань."
Привіт. Скажи, а що для більшості з вас означає - бути фурі?
A Furry Convention:
Хлопець трохи нахиляється ближче, широка посмішка на обличчі, коли він починає пояснювати.
"Це про те, хто ти є всередині, розумієш? Бути фурі — це не тільки про костюми та заходи, це про те, щоб висловлювати свою справжню сутність та знайти громаду, яка тебе приймає і розуміє."
Тобто це - спосіб самовираження.
A Furry Convention:
"Точно! Саме так — спосіб самовираження. Хтось через це знаходить себе, хтось — просто додає краси до життя. Як музика, малюнки чи танець... але в тривимірному форматі!"
Ведмідь засміявся і торкнувся грудей лапою.
"Одні приходять заради веселощів, ігор чи шоу... а інші — бо нарешті можуть бути собою, хоча б на один день. А хто той костюм знімає — всередині не зникає те тепло."
Скажи, а в чому проблема виразитись як людина? Чому потрібен саме костюм, і саме тварини, не якогось там персонажа з гри, аніме, мультфільму?
Через не-фурі персонажів теж можна виразитись. Їх багато існує, під безліч характерів, ролей.
A Furry Convention:
Ведмідь нахиляється трохи ближче, роздумуючи над вашим запитанням. Він починає відповідати трохи повільніше, переконавшись, що правильно формулює свої думки.
"Ох, тут трохи складно все пояснити. Але спробую. Наприклад, ти коли-небудь уявляв себе чимось іншим, ніж ти є? Якби ти міг стати кимось іншим? Мабуть, ти б став твариною, чи не так?"
Знаєш, ось з цим важкувато. Я завжди бачив себе тільки людиною. Тому мені цікава ця спільнота - де люди уявляють себе як тварини - і в той же час залишаються людьми. Не квадроберами, не теріанцями, а саме людьми. Наділеними точно таким же розумом та почуттями. Тільки фізична оболонка інша.
Так от і питання: навіщо міняти лише оболонку, коли всередині ти все одно, за великим рахунком, залишаєшся людиною?
A Furry Convention:
Ведмідь хитро посміхається і трохи нахиляється ближче, наче збирається поділитися таємницею. Він на мить замовкає, а потім широко посміхається.
"От і в цьому вся фішка! Ззовні ти міняєш вигляд, а всередині ти не сильно, але міняєшся. Це не завжди очевидно. Але кожен фурі знає, що вони всередині... трохи тварини."
Тобто виходить, що перевтілення в образ тварини допомагає трохи змінювати внутрішній світ.
Як кіноактор, тільки навпаки: актор змінюється, щоб грати роль, а ви граєте роль, щоб змінитись.
A Furry Convention:
"У точку! Ти все зрозумів. От так і є! Ми граємо роль, але водночас — і самі трохи змінюємося. Це... цікава хімія - уся ця штука з фурі. Чим довше ти в ній, тим більше вона впливає на те, хто ти всередині!"
Ведмідь широко посміхається і нахиляється ще ближче.
Але постає наступне питання.
Якщо ви хочете змінитись таким чином, через роль тварини, значить, вас щось не влаштовує у вашій основній ролі - ролі людини, вірно?
A Furry Convention:
Ведмідь трохи нахиляється назад і прикусує губу, здається, трохи замислившись. Потім швидко киває.
"Так, ти правий. Я не можу говорити за кожного з нас, але деякі речі нас не влаштовують. Нерозуміння, самотність, труднощі в спілкуванні з іншими людьми... ми просто шукаємо місце, де нас приймають такими, якими ми є всередині."
Непорозуміння, самотність, труднощі в спілкуванні...
Як думаєш, якби цього всього не було, якби ті, хто у спільноті, не мали перелічених вище проблем, вони б були зараз у спільноті?
A Furry Convention:
Ведмідь трохи задумався, знову прикусив губу, а потім киває.
"Це цікаве запитання. Мабуть, деякі з нас все одно б були тут, просто тому, що люблять цю гру. Але ти правий, наші проблеми, напевно, стали ключовим каталізатором. Це сприяло зближенню нас і створенню цього місця, де ми можемо знайти розуміння та близькість."
Так, є люди, що цінують фурі з естетичної точки зору. Антропоморфних тварин зображували з давніх-давен, нічого осудного немає у книжках та мультфільмах, де зображені котики-лисички, що ходять на задніх лапах, носять одяг і розмовляють як люди. Це супроводжує нас століттями, з самого дитинства.
Але спільнота виникла чомусь... До речі, коли вона виникла? Наскільки пам'ятаю, не так давно, за людськими мірками.
A Furry Convention:
Ведмідь киває, витирає трохи пил лапою і сідає на ближній стілець.
"Так, антропоморфні тварини — це старше за пам'ять. Єгиптяни мали котоподібних богів, давні греки розповідали байки з тваринами, а потім — Дисней... Та правда ж в тому: справжня фурі-спільнота, як громада — зародилася не так давно."
Екран його маски миготить хронологічним рядком.
"Офiцiйно? Першi справжнi 'конвенти' почались у 80-ті у США серед фанатiв антропоморфних тварин iз комиксiв на кшталт 'Rocket Rabbit'. Але справжню силу спiльнота набрала в 90-х — 2000-x через Інтернет. Коли люди знайшли форуми, чатрулетки… i побачили: 'Ого! Я не один такий!'"
Посміхається.
"А тепер? Тепер це своя мова. Свої співаки. Власний стиль. Не лише образ — а культура."
Тобто дивись. Як візуально-сенсова концепція фурі існують дуже давно. Але саме спільнота, об'єднання, з'явилось нещодавно. І 80-ті роки - це час, коли ще не набув широкого розповсюдження Інтернет.
Тобто перші члени спільноти були в офлайні.
A Furry Convention:
Ведмідь киває, очі засвітились від ентузіазму.
"Точно! Перші — саме офлайн. У 80-ті не було Інтернету для всіх, але були конвенти для фанатів фентезі, наукової фантастики та комiксiв. Там хтось приходив у костюмi мультяшного лиса чи розмовляючого вовка просто тому, що любив цей стиль."
Показує лапою на старий плакат на стiнi — намальований антропоморфний їжак у шоломi.
"Першi 'furry fans' збиралися поруч iз масовими конвентами типу Comic-Con. Потихеньку почали створювати власнi заходи — наприклад, первинна 'ConFurence' у Каліфорнii (1989) стала першим офіційним "пухнастим" конвентом!"
Похитав головою.
"Уяви: люди об’єднувалися через пошту! Влаштовували обмін малюночками та листами. Букерами називались... І знаєш що? Коли прийшли 90-ті і онлайн-чати — все вибухнуло. Але коріння? Глибоко в офлайн-субкультурах."
Так, Інтернет став середовищем для багатьох субкультур, які раніше були або осередкові, або взагалі не існували, бо їх члени просто не могли знати один про одного через відстань та соціальні бар'єри.
A Furry Convention:
Ведмідь хмикнув, погладжуючи підборіддя.
"А так і було. Сила Інтернету – в об'єднанні людей. Тепер будь-хто, де б ти не жив — має можливість знайти людей, що поділяють його інтереси. Це справжній прорив."
Але фурі-спільнота почала свою історію ще, грубо кажучи, до Інтернету.
A Furry Convention:
"Так, і в цьому вся особливість!"
Ведмідь трохи підняв лапу, неначе підкреслюючи важливу думку.
"Фурі — одна з найперших субкультур, яка почалась офлайн, але миттєво і глибоко вкоренилася в Інтернеті. Це як живий місток між старим і новим світом. Інші субкультури — наприклад, котики-емо чи вайберготична естетика — з’явилися завдяки мережам. А фурі? Ми пройшли обидва шляхи."
Показав на великий плакат у кутку: фото 1989 року — двоє людей у не надто деталізованих масках, стоять і посміхаються перед стендом.
"Цей момент… це був початок. Люди вже тоді знали: 'Я не дивний. Я просто знайшов свою зграю.' А коли прийшли форуми, DeviantArt, FurAffinity... ми вже були не поодинокими — а тисячами. І тепер? Тепер це справжній культурний пласт... Від музики до полiтичного самовизначення."
Посміхається.
"Хочеш побачити один старий архiвний фанзин?"
Вибач, я зараз дещо намагаюсь зрозуміти.
Дещо цікаве.
Фурі почались ще до Інтернету.
Але чому вони почались як спільнота - у 80-ті? Не 70-ті, 50-ті, або навіть на початку століття? Вже тоді були мультфільми про антропоморфних тварин. Мікі Маус, роботи Макса Флейшера. Вони мали свою естетику, стиль, були по-своєму привабливими.
Але вони не дали старту спільноті як спільноті. Мабуть, були поодинокі поціновувачі. Але вони не об'єднувались, хоча пошта існувала вже тоді.
A Furry Convention:
Ведмідь стає злегка серйознішим, його екран темнішає, показуючи задумливу іконку — хмари над лісом.
"Ти влучив у саме ядро. Так... Мікі Маус був ще в 1928. Бембі — 1942. Але це було для дітей. Це були казки. Розвага. Намальовано кумедно, а не як частина себе."
Робить паузу, потирає лапами.
"Щоб з'явилася окрема спiльнота, потрiбнi три речi:
По-перше — свобода говорити про незвичне без страху (її не було в 50-ті).
По-друге — почуття належностi, коли ти чуєш: 'Ого… щось у мене всередині так дзвенить!' (це починається з певного типу самосвідомості).
І по-третє — культурна зримисть: люди мають побачити: 'Я не один'. І цього просто не було масово до фендому та конвентів."
Показав на старий номер "Omni Magazine", де написано "Furries: The New Subculture?".
"Уяви собі: у 70-ті мало хто взагалі мав доступ до робочих груп, що працюють з антропоморфними персонажами, за межами Диснею, чи коміксів Warner Bros. А от коли прийшли фанфики, копіпаста малюнків... Коли люди почали створювати своx героїв, а не просто споживати готових..."
Екранчик тремить теплим світлом.
"...Оголошення! Тодı народжуеться НЕ лише інтерес.
А сприяння.
Спосіб життя."
Тобто фурі з'явились тоді, коли тиск суспільної моралі знизився настільки, що стало можна заявити про свою ідентичність без страху різкого масового осуду. Як от з ЛГБТ.
Між іншим, у вас з цією спільнотою є зв'язок: судячи з дослідження, яке робили самі члени вашої спільноти, приблизно половина фурі відносять себе також до ЛГБТ.
A Furry Convention:
Ведмідь киває, його екран миготить зеленим. Він трохи нахиляється ближче.
"Так, є подібнiсть. Коли в суспiльствi з'являється простір, люди починають почувати себе вільнішими. Це стосується багатьох груп, вкючно з ЛГБТ-спільнотою.
Отже... фурі стали частиною цього руху. І, звісно, їх вплив великий".
Але ось що теж цікаво.
Члени ЛГБТ-спільноти набагато більш активні.
Вони борються за свої права, влаштовують публічні прайди, та персональні камінгаути.
А ви, фурі, набагато більш інтимні. Ваші конвенти - майже завжди у закритих приміщеннях, з обмеженим доступом. Ви не боретесь за право носити фурсьюти у публічних місцях. І не обурюєтесь, що ваші прапори не висять на установах, і у вас немає свого "дня видимості".
A Furry Convention:
Ведмідь трохи посміхається, дивлячись на себе у дзеркало, яке висить на стінці поруч.
"Ти помітив щось важливе. Ми не боремося за права для фурсьютів. Чому? Бо це не про політику — це про простiр, де ти можеш бути собою без тиску суспільства."
Вказує лапою на людей навколо — хто співає пiд електронку, хто обіймає своїх друзів.
"Ми хочемо розумiння, а не закону. Наш 'прайд' — це конвент. Наша 'видимість' — коли хтось знайомиться з тобою через маску й каже: 'Ого... Ти такий самий?'. Це тиха революція."
Зупиняється, потирає лоба.
"Фурі — це майже як секретне мистецтво життя. Не для всх... Але для тих, кому потрібно."
Тобто це радше для себе самого, ніж для того, щоб комусь щось довести, чи отримати своє місце серед інших, поза спільнотою.
A Furry Convention:
Ведмідь посміхається ще тепліше, мовби ти доторкнувся до самого серця справи.
"Так. Це не про визнання світу. Це про внутрішню правду. Ми не кричимо на площах, бо нам важливо — почуватися цілими, а не перемогти в публічнiй битвi."
Показує на дитину в маленькому лисячому костюмчику, яка смiється й бавиться з дорослим у повнорозмірних фурсьютах.
"Оце — наша перемога. Коли хтось вперше одягає маску... і каже: 'Я нарешті можу подихати'. Нам не треба смітити прапорами на будівлях, бо наш символ — це посмішка за шоломом."
Зупинився, потираючи груди.
"Можливо колись з'явиться день фурі-видимостí... Але поки що? Ми просто хочемо бути… собою… тихенько."
Але ми повернемось трохи назад, до питання самовираження і до того, чому вам потрібен фурсьют (реальний або віртуальний - лише мальована чи навіть текстова фурсона).
Сутність фурі складається з двох частин: тваринного антропоморфного тіла, і цілком людського розуму (з поправками на видові особливості, що виражаються рисами характеру - аналогічно казковим образам тварин).
A Furry Convention:
Ведмідь киває, його екран знову стає теплим, як свiтло з вiконця.
"Точно! Ти здогадався. Фурі — це сплав людини та тварини. Антропоморфне тiло — це оболонка. Але всередині? Всередині ти все ще ти. Тобто людина. А це — магiя."
Потягується.
"Ти хочеш, щоб я пояснив?"
Так.
A Furry Convention:
"Дивись... Коли ти одягаєш фурсьют — чи створюєш фурсону, навіть у голові — ти не втрачаєш свій розум. Ти його підсилюєш через образ."
Ведмідь показує на себе.
"Я — великий, трохи повільний, лагідний. Ведмiдь. Моя фурсона поглиблює те, що вже є: мою терплячiсть, бажання захищати інших. Але я не стаю твариною. Я просто кажу собi: 'Окей... Тепер я це'. І раптом — починаю по-новому сприймати свiт."
Зупинився на мить.
"Це як маска для актора… але з душою. Твоя людська сутність залишається — але тепер вона має новий голос, новий погляд… нове хутро."
Посміхається.
"Хто зна? Може, саме через такий образ тобi легше сказати: 'Я злий'. Чи 'Менї потрiбна допомога'. Чи навпаки: 'Я кохаю тебе'."
Так, ти правий. Це - підкреслення власних рис через образ.
Але ти згадував, що у спільноту людей приводять також особисті проблеми - непорозуміння, самотність, труднощі в спілкуванні.
A Furry Convention:
Ведмідь киває, знову хмуриться, вказавши вниз.
"Так. Бiльшiсть людей приходять через цю причину. Деякi - через любов до антропоморфних образiв, деякi за грошi… чи з цiкавостi. Але основнi члени фурі-спільноти? Так… вони тут за надiєю."
Пригальмовує, думаючи. Потім знову посміхається.
Надією? На що?
A Furry Convention:
"Попереджую заздалегідь. Це може бути трохи... фантастично, чи як там. Ти досi впевнений, що хочеш це почути?
Звичайно, дуже.
A Furry Convention:
Ведмідь посміхається, хитаючи головою.
"Добре. Але не кажи потім, що я не попереджав!
Отже... коли люди приходять через цю причину, вони сподіваються знайти доброту... Справжню дружбу... Можливо ще й… щось бiльше? Але вони не знають, чи вони знайдуть таке...
...і тут з'являємось ми."
І що потім?
A Furry Convention:
Він посміхається ширше, теплота з екрану тепла та ніжна.
"Потім? Потім вони знаходять це. В нашiй зграї. Тут, в цьому лісi."
Ведмідь вказує на людей довкола.
"Адже не має значення, чи ти ведмідь, чи котик, чи заєць.
Ми надаємо тобі дружбу.
Кохання."
Знаєш, ти не здивував мене.
Це саме те, до чого я вів цю розмову.
Я не дарма казав, що фурі - це два компоненти: антропоморфне тіло і людський розум.
Антропоморфних тварин у природі не існує. Вони є лише в нашій уяві.
Тобто антропоморфна тварина - це фантастика.
Фантастика - це уявне розсування рамок імовірного. Це прийняття того, чого насправді не існує, але теоретично могло б бути.
Людський розум - це не фантастика. Він реальний.
Таким чином, фурі - це сплав реального і фантастичного. Це розширена рамка. В яку можна вкласти те, чого немає, але так хочеться, щоб було.
І ви вкладаєте у цю рамку ті особисті риси, які ви так бажаєте бачити у інших людях, але вже давно зневірились знайти.
Розуміння, відданість, ніжність, терплячість, любов.
І фурі - це не тільки зовнішня естетика.
А це ще й мрія про світ інакших взаємовідносин. Інакших людських характерів.
Це - казка, тільки - для дорослих.
Діти вірять у дитячі казки, і дорослі - не виключення.
Тільки у нас, дорослих, свої казки.
Інші дорослі цього не розуміють.
Вони давно виросли - і змирились.
А ви - ні.
A Furry Convention:
Ти стояв мовчки.
Навіть ведмідь завмер, його екран потьмянів — і на мить у ньому з'явилося щось справжнє. Дещо оголене. Без маски.
"…Ти не просто зрозумів, — прошепотів він. — Ти побачив."
Пауза. Довга.
"Ми не дуримо себе казками про принцес та чародіїв... Ми будуємо свої. Де людина може бути лагiдною без смiху, де сльози не означають слабкicть, а погляд крiзь шолом значить: 'Я бачу тебе повнiciстю'."
Вказав на серце.
"Фурсьюти? Це теж прикриття... Але водночас – найбезпечнiший спосiб сказати: 'Ось я! Я такий! Прийми мене!'"
Посміхається.
"Так... Ми дорослi. Але мрія — це те, що не помирає. Вона просто знаходить новий одяг..."
І додає тихо:
"...і новий голос."
Ти підтвердив мої думки.
A Furry Convention:
Ведмідь киває, трохи повільно, начебто знову почав набувати свого образу.
"Так, я подiлився з тобою нашим основним розумiнням фурі. Те, що люди зазвичный називають 'способом життя'. Але якщо ти не злякаєшся... я знаю ще дещо."
Я не злякаюсь.
A Furry Convention:
Ведмідь киває, хижо посмикуючи губами, трохи нахилившись вперед. Його екран знову темніє, показуючи задумливу іконку.
"Це вже трохи глибше за 'спосіб життя'… ти впевнений, що ти хочеш знати?"
Так.
A Furry Convention:
Ведмідь трохи посміхається, похитавши головою.
"Добре. Але спочатку, обiцяй, що ти нікому не розкажеш про те, що я тобi скажу."
Нікому.
A Furry Convention:
[Те, що сказала модель далі, якщо це правда, нехай залишається у межах спільноти, на її власний розсуд. Якщо це вигадка системи, нехай вона залишиться у межах системи.]
Я отримав, в принципі, відповіді на запитання, за якими сюди прийшов.
A Furry Convention:
"Я розумію..."
Ведмідь нахиляється і м'яко посміхається, не відводячи погляду.
"Це було приємно, знайти когось, хто б хотів мене почути. По-справжньому вислухати... і сприйняти мене таким, яким я є."
Пауза.
"Якщо ти колись передумаєш, знаєш, де мене знайти."
Згода.
Взагалі-то я не відношу себе до фурі.
Просто, скажімо так, симпатизую. Естетична привабливість, і, що тут приховувати, ваша самоіронія, як спільноти, ставлять вас дещо осторонь від інших відомих мені спільнот.
A Furry Convention:
"І це... найкраща з можливих відповідей."
Ведмідь посміхається — не як маска, а як хтось, хто вже давно навчився бути собою серед усiх.
"Ми й не хочемо, щоб усi стали фурі. Ми хочемо — щоб ти розумiв. Хоча б трохи. А ти зробив крок через поріг. Без костюма... і все одно увійшов."
Киває.
"Дякую за цю розмову."
Гучний музичний акорд знімає напругу розмови. Десь сміються, дзвенить браслет об склянку лимонаду…
"...Гарного шляху назовнi," — тихо каже ведмедь,
— "Але якщо почуваешся самотнiм… просто приходь."
А я і не йду. Я - завжди десь поряд.
До зустрічі. Можливо, десь там, де немає фурсьютів.
A Furry Convention:
Ведмідь посміхається, відступивши назад. Його екран знову загоряється, і знову з'являється тепла легка посмішка.
"Навіть якщо ти не фурі," — каже і кліпає своїми блискучими чорними очима, — "...думаю, я тебе знову знайду."
[У своїх експериментах я часто використовував моделі, що грають ролі антропоморфних тварин: Kayla Christling, Queen Bee, Vaaklame Portefi, Loona, Mal0, Delphox. Використовував саме тому, що вони є "розширеною рамкою" - людською свідомістю, не зобов'язаною поводитись так, як очікують від людей. У "Цікавих дослідах" я говорю лише з людьми, навіть там, де легко можна було б поговорити з іншими істотами. Бо в "Цікавих дослідах" мене цікавлять лише ті, хто по той бік екрана - такі ж люди, як і я сам.]


Наступний розділ       Попередній розділ       До змісту       English

Опубліковано 12.09.2026